Слово, як таке, з’являється здебільшого в Екклезіасті: «Марнота марнот, усе марнота» (I: 2), проголошує Проповідник. Він розбиває роздуми про швидкоплинність існування, а також про смертний стан людини, про порожнечу й безглуздість земного переходу без любові до Бога..
Відповідно до класичної християнської теології, марнославство Вона полягає в довірі виключно до мирських речей, а це означає, що людина не потребує Бога.. Його часто вважають «головним пороком».
Екклезіяст 1:2-10 Марнота марнот, сказав проповідник; суєта суєт, усе марнота. Яка користь людині від усієї її праці, якою вона трудиться під сонцем? Покоління йде, і покоління приходить; але земля завжди залишається.
Соломон, відчувши багатство, владу та насолоду, приходить до висновку, що все це марнота, слово, яке в біблійному контексті означає порожнечу, безглуздість або марність. Багатство: Соломон говорить про марність накопичення багатства, оскільки воно не може забезпечити справжнього щастя.
7 Тоді я обернувся й побачив марноту під сонцем. 8 Є чоловік один і без нікого, що не має ні сина, ні брата; Але він не перестає працювати, і очі його не повні багатства, і він не питає себе: Для кого я працюю і свою душу позбавляю добра? Це теж марнославство і важка праця.
У Біблії часто зустрічаються слова «марне», «марнота», «марнота». Його ідея майже виключно полягає в «минущість», «порожнеча», включаючи «ідолопоклонство» та «зло» як речі не тільки злі, але й марні та порожні. Вони також означають брехню .