Приказка – це а набір слів, що виражає те, що не збігається з їх буквальним значенням, але не має характеру речення чи поради. Наприклад «що б там не було» або «як Божий хліб».
Приказка – це а слово або набір слів, за допомогою яких усно виражається закінчене поняття: гострий, вчасний, несвоєчасний, злий.
(Використовується вказувати на те, що існує велика різниця між тим, що хтось говорить і тим, що він робить, або що щось складніше, ніж здається.) Варіанти: «Стережись приказки — і ти втечеш від факту», «Від сказаного до вчинку — багато», «Від сказаного до вчинку — довгий шлях».
м. Слово або набір слів, за допомогою яких усно виражається закінчене поняття. Гостра, вчасна, несвоєчасна, злісна приказка.
У прислів’ях змальовуються побутові ситуації та передаються поради народної мудрості. Прислів’я — це вислів, у якому образно викладено мораль. Мораль – це урок, витягнутий з анекдоту чи історії. Приказка стає приказкою, коли вона стає популярною, використовуючи її як популярний вислів.